Школа "Народжувати"

І як тебе взяти на руки, як тебе годувати? Ти не вміло взяв груди, так як і я, мабудь, невміло їх дала. Ти не задоволений? Звичайно, після пляшечки із сумішшю така їжа незвична, але ж смачна! Твій перший дотик губами до грудей викликав у мене такий приплив ніжності й материнської любові! Було так радісно! Це було прикладання до грудей. Хотілося, щоб ти був постійно коло мами, але що зробиш - в пологовому будинку маму і немовля, як правило, розлучають. Синочок відразу ж після дегустації натуральної, природної їжі заснув. Через декілька годин я намагалася погодувати його вдруге. Але синочок був не голодний. "Добрі" медсестри нагодували його сумішшю. На моє прохання немовля більше не підгодовували, і третє прикладання до грудей було найуспішнішим за весь день. Наступного дня нас виписали і щасливі дідо, баба і тато забрали нас додому. Наш синочок Петрик не відлучався від грудей ні на мить, навіть спав, обнявши мене. Так тривало цілий день. Пізніше їв по вимозі і досить часто - кожні 1 - 1,5 години.

Як було гарно відчувати, що ми і надалі одне ціле, що я - мама і потрібна цьому малому створіннячку.

Коли Петрик припадав до грудей, інколи жадібно, інколи ніби не хотячи і усміхався черех декілька секунд, я усвідомлювала, що я - щаслива!

Наш тісний тісний тілесний контакт і надалі триває. Ми бавимося, спимо, їмо, тільки разом. І відчуваємо, що потрібні одне одному все більше.

Після декількох годин вимушеної розлуки наша зустріч така радісна, дитина так тішиться, обіймає маму, що аж сльози виступають. Хоча Петрик не голодний, але відчуття, що мама тут, вже є, йому необхідне.

Він просто тулиться до грудей, ніжно їх обіймає, бавиться. В процесі такого спілкування розумієш, що мамині груди, мамине молоко - не тільки їжа, що підтримує малюка фізично, а й міцна основа духовної спорідненості.