Ще задовго до народження нашої Настуні, я була твердо переконана в тому, що годувати її грудьми.

Перечитавши купу книжок про вагітність, пологи та догляд за новонародженими, я переймалася тим, як вперше візьму дитинку на руки, як її перевдягатиму, а про те, що виникатимуть проблеми з годуванням, я навіть не здогадувалася. І лише після народження дитини, я збагнула, що про годування грудьми я не знаю нічого.

Вперше я приклала дитинку до грудей на другу добу після її народження. Хоча це прикладання було доволі символічним - моя Настуня спала, як ангелик, а я даремно витрачала свої зусилля на те, щоб розбудити її та капнути в ротик кілька крапель молозива. Так і не спробувавши молозива, моя Настуня спала і на третю добу, в той час, як груди мені розпирало від молока. Так коли, нарешті я її розбудила під час чергового "планового" годування, виявилося, що дитина брати груди не хоче. Для мене було справжнім щастям, коли на третю добу Настуня проковтнула трохи молока, правда через гумову насадку. Мене страшно хвилювало, що я змушена зціджувати молоко (для мене було проблемою навчитися це робити), в той час, як моя дитина харчується невідомо чим.

Ну от, ми нарешті, і вдома! Здавалося, що всі лікарняні клопоти вже позаду, та дитина, яка в лікарні була спокійною і напівсонною, постіно кричить і відмовляється від грудей. Я нервуюсь, молоко погано тече, дитині тяжко смоктати, вона нервується… зачароване коло. На таке "притирання" нам знадобилося близько тижня, далі дитина поводилась спокійно, їла кожних три години з шестигодинною перервою на ніч. За перший місяць набрала близько 600 грам ваги, що мене тішило. Другий місяць життя нашої донечки розпочався безсонним ночами. Дитина плакала день та ніч, а ми з чоловіком по черзі її носили. Почали шукати причину. Перша думка - дитина голодна, грудного молока їй, певно, не вистачає. Запропонували пляшечку з молоком - жадібно смокче, випила досить багато, заспокоїлась, заснула. Роблю для себе висновок, що дівчинка була голодна. Спробувала відцідити кілька крапель молока з грудей - нема нічого. Зараз я вже не можу згадати, коли саме я зрозуміла, що насправді дитина не голодна, а я занадто багато їла горіхів та масної їжі. Як тільки я почала правильно харчуватися, дитина заспокоїлась, нічні плачі припинилися. Оглядаючись на пройдене, я розумію, як легко можна було втратити грудне молоко, сплутавши крики болю дитини з криками голоду. Адже чим більше дитина випивала молочної суміші, тим менше в мене ставало грудного молока. Результат моїх експериментів з харчами не забарився - дитина за другий місяць життя набрала тільки 350 грамів.

Справжню насолоду від того, що годую грудьми, я відчула лише через три місяці після пологів. На той час дитина вже мала силу смоктати та не злостилася через те, що в перші хвилини годування молоко ще не тече; вона добре набирала вагу і я вже не відчувала болю в грудях при смоктанні, який змушував мене стискати зуби і думати про одне: коли вона нарешті перестане їсти.

Проте, виникла нова проблема: як після 6-7 місяців почати догодовувати, коли дитина випльовує їжу. Інтерес до їжі в неї з'явився в 11-12 місяців. Вона могла з'їсти трішки м'яса чи зупки. Я прагнула нагодувати її вдень, щоб спокійно спати вночі. Та, незважаючи на мої старання, донечка пробуджувалася по 2-3 рази на ніч, щоб посмоктати груди.

Коли дитині було 18 місяців, я вимушена була відлучити її від грудей. Відлучила я її швидко, без плачів, присипавши груди перцем. Раз спробувавши такої їжі, Настуся циці вже не хотіла. Дитина почала добре спати вночі, зате вдень вередувала та нервувала. Часом мені здавалося, що дівчинку підмінили.

Я і досі шкодую, що відлучила її від грудей, адже її нервова система ще не сформувалася, крім того, переді мною постійно стоїть питання: чим годувати дитину, коли крім картоплі та зупки нічого не смакує?