Школа для беременных

Все что необходимо знать о беременности и родах

Коли дитина хвора

За якими ознаками треба стежити, щоб не пропустити небезпечних станів?

Перш за все, звертайте увагу на настрій дитини, коли вона прокидається зранку. Звичне агукання, позитивна рухова реакція на контакт з Вами /або інші звичні поведінкові реакції, типові для тем₃ пераменту Вашої дитини/ свідчать про задовільний стан здоров’я малюка.

Якщо зранку дитина:

— неспокійна і не заспокоюється, коли її пробують нагодувати;
— якщо вона плаче навіть тоді, коли Ви взяли її на руки;
— якщо маля відмовляється від їжі, а його міміка свідчить про біль і страждання, — пильно поспостерігайте за своєю дитиною упродовж дня.
1
Колір шкіри.
Блідість, почервоніння, “мармуровість”; сіруватий або синюватий носогубний трикутник, незвичний рум’янець тощо — ознаки захворювань, які вимагають огляду дільничного педіатра або сімейного лікаря.

Почервоніла і суха шкіра може свідчити про алергічну реакцію на харчовий продукт або медикамент. Як правило, такі зміни на шкірі не супроводжуються температурною реакцією організму.

УВАГА! Якщо Ви помітили висипання на шкірі дитини і у неї підвищилася температура тіла, необхідно викликати лікаря — це може бути інфекційна хвороба.

Часте дихання малюка, під час якого роздуваються крила носа, втягується яремна ямка і міжреберні проміжки, має спонукати Вас до негайного виклику дільничного педіатра або сімейного лікаря.

Кашель — це симптом захворювання бронхолегеневої системи маляти. Важливо знати, що у дітей раннього грудного віку /до 3— 4-х місяців/ кашлевий рефлекс може бути слабо вираженим. Тому під час захворювання бронхолегеневої системи, коли порушується газообмін у легенях, у малюка може лише почастішати дихання і посиніти носогубний трикутник. У такій ситуації дитина може бути як неспокійною, так і млявою, сонливою, відмовлятися від їжі.

УВАГА! Коли маля важко дихає через ніс і не хоче смоктати грудь, це може бути зумовлене звичайним нежитем /ротик закритий груддю матері, а дихання через ніс неможливе/. У цьому випадку прочистіть носові ходи дитини і запропонуйте поїсти знову.

Зниження апетиту так само може бути ознакою хвороби, хоча не потрібно робити швидких висновків. Проте, якщо впродовж 1—2х днів Ваш малюк менше їсть і належно не набирає ваги, зверніться за консультацією до спеціаліста.

Якщо дитина блює або зригує впродовж дня, а також відмовляється від пиття, негайно викличте дільничного педіатра або сімейного лікаря.

Дуже небезпечне для дитини зневоднення. Такий стан настає, якщо в організм малюка не надходить достатня кількість рідини під час її надмірних втратах, — наприклад, коли підвищується температура тіла, під час блювання, проносу. Основні симптоми зневоднення: велике тім’ячко — нижче від кісток черепа, язик сухий, обкладений налітом, знижена частота сечовипускань.

У такому випадку частіше прикладайте дитину до грудей, давайте їй з ложечки кип’ячену воду /невеликими порціями — по 20—30 мл/, контролюючи кількість випитої рідини. Через пипку допоюйте малюка лише тоді, коли не прикладаєте його до грудей.

Обов’язково викличте дільничного педіатра або сімейного лікаря. Незначне, але часте зригування/блювання може бути причиною потрапляння вмісту шлунку дитини в її дихальні шляхи. При цьому може виникнути кашель або змінитися колір обличчя малюка.

УВАГА! Якщо така ситуація трапилася — відкрийте рот дитини, натиснувши на її підборіддя. Огляньте ротову порожнину, негайно очистіть її від вмісту, язик притисніть до нижньої щелепи і, якщо не відбувся повноцінний вдих, підніміть малюка головою вниз і легко поплескайте по грудній клітці. Якщо дихання не відновилося, зробіть легкий вдих рот в рот. Негайно викличте швидку допомогу!

Пронос — це часті випорожнення водянистого характеру і/або з домішками слизу, зміненого кольору і запаху, інколи із прожилками крові. Часто вони супроводжуються загальним неспокоєм дитини через кишкову кольку, здуттям живота і температурною реакцією організму.

Якщо такі симптоми з’явилися у Вашого маляти, зробіть очисну клізму, поставте гумову газовідвідну трубку, змащену вазеліновою олією

УВАГА: ні в якому разі не використовуйте трубки, вироблені з скла, помасажуйте животик дитини. Викличте дільничного педіатра або сімейного лікаря.

Інколи неспокій дитини під час випорожнень пов’язаний із спазмом сфінктера заднього проходу. Це явище викликає больові відчуття і неспокій малюка. Для того щоб покращити стан дитини, достатньо поставити газовідвідну трубку. Якщо малюк не заспокоївся, а випорожнення не відбулося, необхідно проконсультуватися з педіатром.

Судоми — це періодичне пошарпування кистей і/або нижніх кінцівок, напруження кінцівок і тіла дитини, відсутність реакції на зовнішні подразники. УВАГА! Негайно викличте швидку допомогу, навіть якщо описані симптоми минули самі!

Як правильно виміряти температуру тіла дитини

Якщо Ви помітили зміну температури шкіри у дитини, необхідно негайно виміряти температуру тіла. Температуру в дитини грудничка вимірюйте в задньому проході т. зв. ректальним термометром.

УВАГА! Ніколи не використовуйте для цього ртутний термометр, оскільки існує висока ймовірність травми слизової прямої кишки.

Вимірюйте температуру 3—5 хв або до появи звукового сигналу.

Пам’ятайте, що ректальна температура на 0,5—1,0°С вища від температури у пахвинних або пахових складках. Тому нормальною слід вважати ректальну температуру до 38°С. Якщо у Вас виникли сумніви, краще порадьтеся з лікарем.
Якщо темпереатура тіла виявилася підвищеною, то роздягніть дитину, дайте їй парацетамол /дозу, яка зазначена в інструкції до препарату/. Після цього викличте дільничного педіатра або сімейного лікаря.

УВАГА! Ніколи не починайте лікувати дитину самі! Пам’ятайте, що температура, вища за 38,5°С /ректальна — вища за 39,5°С/, може бути причиною фебрильних судом.

Як порахувати частоту дихання у дитини
Один дихальний рух — це цикл „вдих—видих” або один рух „вгору—вниз” передньої черевної стінки /у грудної дитини переважає „черевний” тип дихання/. Порахуйте кількість таких рухів за 1 хв, коли маля спить. Частота дихання відрізняється у дітей різного віку /наприклад, у новонародженого — 36 дихальних рухів за 1 хв, а у річної дитини — 24—28/. Проте пам’ятайте, що адекватність дихання Вашої дитини може оцінити лише лікар, тому — коли є найменша підозра якоїсь проблеми — викличте дільничного педіатра або сімейного лікаря.

Пам’ятайте, що будь-яка незвична поведінка або стан Вашої дитини, які Ви не можете пояснити або виправити, вимагають консультації лікаря!